16.07.2026
Відміна тендеру через неможливість усунення порушень: АМКУ проти Верховного Суду
Замовники знають про те, що у випадку допущення порушень законодавства з публічних закупівель, у них є можливість прийняти рішення про відміну тендеру. Разом з тим, подібне рішення не завжди задовольняє учасників тендеру, що стає причиною для оскарження рішення замовника до АМКУ.
У цьому матеріалі від Медіаресурсу професійних закупівель ми розглянемо одне з останніх рішень Верховного Суду у справі, в якій склалися такі правовідносини.
Обставини справи є такими.
Замовник оголосив процедуру закупівлі за ідентифікатором, предметом якої є товари – вінілісшкіра, карпет.
Переможцем цієї процедури закупівлі визначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 і замовник оприлюднив повідомлення про намір укласти договір з переможцем закупівлі.
Надалі, замовник встановив, що у складі документів переможця наявна невідповідність вимогам тендерної документації, а саме: банківська гарантія була оформлена з порушенням вимог тендерної документації, оскільки містила неправильні реквізити бенефіціара.
З огляду на це, замовник дійшов висновку, що рішення про намір укласти договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було прийняте помилково, а виявлене порушення неможливо усунути на цій стадії процедури закупівлі.
У зв`язку з неможливістю усунення порушень, що виникли внаслідок виявленого порушення законодавства у сфері публічних закупівель, уповноважена особа замовника прийняла рішення про відміну тендеру, оформлене протоколом від 14.02.2022 № 62.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, інший учасник, який подавав тендерну пропозицію у межах спірної процедури закупівлі, – Товариство з обмеженою відповідальністю подало до АМКУ скаргу.
За результатами розгляду цієї скарги Постійно діюча адміністративна колегія АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалила рішення, яким зобов`язала замовника скасувати рішення про відміну спірної процедури закупівлі.
Замовник не погодився з указаним рішенням, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій встановили, що пунктом 2 розділу III тендерної документації «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» було передбачено вимоги щодо оформлення банківської гарантії. При цьому тендерною документацією встановлено заборону учасникам відступати від форми гарантії.
Під час розгляду тендерних пропозицій позивач не встановив невідповідності тендерної пропозиції переможця вимогам тендерної документації. Водночас після прийняття рішення про намір укласти договір з переможцем закупівлі позивач встановив, що банківська гарантія, подана у складі документів переможця, оформлена з порушенням вимог тендерної документації, оскільки містить невідповідність реквізитів бенефіціара.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що сам факт наявності зазначеної невідповідності банківської гарантії вимогам тендерної документації не є спірним у межах підстав касаційного оскарження. У зв`язку з цим суд касаційної інстанції не вдається до детальної оцінки змісту банківської гарантії та її відповідності встановленій тендерною документацією формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію, зокрема, у разі, якщо учасник процедури закупівлі не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції.
Отже, тендерна пропозиція такого учасника підлягала б відхиленню на стадії розгляду тендерних пропозицій. Натомість позивач під час відповідного етапу процедури закупівлі такої невідповідності не встановив, тендерну пропозицію ФОП ОСОБА_1 не відхилив, визначив його переможцем процедури закупівлі та оприлюднив повідомлення про намір укласти з ним договір.
Відповідаючи на питання щодо наявності способів усунення такого порушення після визначення переможця процедури закупівлі та на стадії укладення договору, колегія суддів зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, у разі недотримання учасником процедури вимог тендерної документації, замовник повинен відхилити тендерну пропозицію учасника, що робить укладання договору з ним неможливим. Мається на увазі, що у разі дотримання замовником вимог Закону на етапі розгляду тендерних пропозицій, відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі не могли б виникнути та договір не міг би бути укладеним.
З огляду на це колегія суддів погоджується з доводами АМКУ про те, що замовник повинен був перевірити відповідність тендерної пропозиції вимогам тендерної документації на стадії її розгляду, але нехтував своїми обов`язками. Проте, сам по собі факт того, що замовник не встановив невідповідності на належному етапі процедури закупівлі, не нівелює наявності такого порушення. Інше тлумачення фактично означало б, що несвоєчасне виявлення замовником порушення вимог тендерної документації легалізує подальше укладення договору з учасником, тендерна пропозиція якого підлягала відхиленню.
Саме тому у спірних правовідносинах ключовим є питання про належний варіант поведінки замовника у ситуації, коли вже після визначення переможця та на стадії укладення договору він встановлює, що тендерна пропозиція такого переможця не відповідає вимогам тендерної документації.
АМКУ виходив з того, що у такому разі замовник мав самостійно скасувати раніше прийняті рішення, зокрема рішення про визначення переможця та рішення про намір укласти договір, після чого повернути процедуру закупівлі на стадію розгляду тендерних пропозицій і вже на цій стадії відхилити тендерну пропозицію учасника у зв`язку з її невідповідністю вимогам тендерної документації.
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами з огляду на таке.
Закон регламентує процедуру закупівлі як послідовність визначених законом етапів, на кожному з яких замовник та учасники вчиняють передбачені цим Законом дії. Водночас положення Закону не містять порядку, який би передбачав алгоритм дій замовника після визначення переможця та оприлюднення повідомлення про намір укласти договір самостійно скасувати прийняті ним рішення і повернути процедуру закупівлі на попередню стадію розгляду тендерних пропозицій.
Верховний Суд у межах цієї справи не надає оцінки питанню про те, чи може замовник у процедурі закупівлі самостійно скасовувати власні рішення, оскільки такі дії у спірних правовідносинах не вчинялися та не є предметом судового контролю.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що за відсутності у Законі чітко врегульованого права чи обов`язку замовника скасовувати самостійно власні рішення, АМКУ не мав підстав покладати на замовника обов`язок діяти саме у такий спосіб та визнавати відміну тендеру неправомірною лише з мотивів того, що замовник не скористався таким, на думку органу оскарження, альтернативним способом усунення порушення.
При цьому у рішенні про відміну тендеру позивач чітко зазначив, яке саме порушення було встановлено, у чому воно полягало та чому, на його думку, таке порушення унеможливлювало подальше продовження процедури закупівлі шляхом укладення договору з визначеним переможцем.
Отже, у межах обставин цієї справи рішення замовника про відміну тендеру не може вважатися неправомірним лише з тих підстав, що, на думку АМКУ, замовник мав скористатися іншим, прямо не врегульованим Законом способом повернення процедури закупівлі на попередню стадію.
Висновки: у разі виявлення порушення законодавства замовник має право відмінити процедуру закупівлі, і АМКУ не вправі диктувати замовнику, як саме останній має діяти в такій ситуації.
Коментарі
До цієї статті ще немає коментарів. Станьте першим.