Відшкодування витрат: чи відображати в плані закупівель

19 квітня 2020 року вводиться в дію нова редакція Закону України “Про публічні закупівлі”. Публічною закупівлею вважають придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон).

Коли ж ми говоримо про відшкодування витрат — не маємо на увазі придбання. Адже в цьому разі придбання в розумінні Закону не відбувається. Коли замовник щось купує, він безпосередньо укладає договір про закупівлю якогось товару, надання якоїсь послуги чи виконання роботи. Якщо ж він компенсує витрати, які хтось вже поніс, не йдеться про договір про закупівлю в розумінні закону.

Отже, висновок перший: відшкодування витрат не є публічною закупівлею.

Річний план стосується закупівель, того, що саме закуповуватиме замовник і про що він укладатиме договір про закупівлю. Планування закупівель — передумова проведення процедур публічних закупівель. Тож робимо другий висновок: у річному плані видатки на відшкодування та компенсацію відображати не потрібно.

Оренда будівлі

Відшкодування витрат найчастіше зустрічається в договорах оренди. Пошукаємо згадку про оренду в Законі. Бачимо, що законодавстві:

·     віднесли найм (оренда) до такого предмета закупівлі, як послуги (п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону);

·     водночас передбачили, що дія Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі та інше нерухоме майно (п. 4 ч. 5 ст. 3 Закону).

Отже, у разі оренди будівель, іншого нерухомого майна публічні закупівлі за Законом не відбуваються.

Як правило, орендар і орендодавець укладають договір оренди, де фіксують умову про те, що орендар сплачуватиме орендну плату та відшкодовуватиме орендодавцю витрачену суму на комунальні послуги. Наприклад, за фактично спожиті електроенергію, воду чи інші послуги. Тобто закупівлю таких послуг проводить орендодавець, а не орендар.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII). За користування об’єктом оренди орендар вносить орендну плату. Розраховують її за встановленою м етодикою розрахунку орендної плати.

До відома
Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу затверджена постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (далі— Методика). Методику розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем для об’єктів, що перебувають у комунальній власності визначають органи місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для об’єктів, що перебувають у державній власності.

До плати за оренду індивідуально визначеного майна не включають витрати на утримання орендованого майна та плату за послуги, які за укладеними угодами зобов'язується надавати орендарю орендодавець, на балансі якого перебуває це майно (п. 3 Методики). Отже, орендар має відшкодувати вартість спожитих комунальних послуг та послуг на утримання орендованого майна.

Тож про закупівлю в орендаря не йтиметься, якщо в договорі оренди передбачені такі умови, за якими видатки бюджетних коштів він проводить як відшкодування чи компенсацію орендодавцю. Навіть тоді, коли орендар є замовником в розумінні Закону. Він не відображає кошти на відшкодування в річному плані закупівель, а фактично проводить їх за умовами договору оренди. Звичайно, умови відшкодування коштів він має погодити ще на етапі, коли укладає договір оренди.

У випадку відшкодування замовник не виступає закупівельником і не отримує безпосередньо для себе товар, послугу чи роботу. Він не набуває права власності на такі товари і опосередковано отримує послуги. І має лише компенсувати ті витрати, які понесла інша юрособа-орендодавець.

Якщо ж ми говоримо про замовника-орендодавця, який закуповує всі комунальні послуги для будівлі, де здаватиме в оренду, наприклад, декілька кімнат, такий замовник має запланувати закупівлю у повному обсязі. Тобто з урахуванням тих сум, що будуть йому відшкодовані орендарями. Під час проведення такої закупівлі він має дотримувати вимог Закону.

Відрядження

Аналогічний принцип діє і в інших випадках відшкодування бюджетних коштів, де безпосередньо не відбувається придбання. Наприклад, у разі відшкодування витрат у відрядженні.

Так, коли замовник централізовано купує, наприклад послуги з перевезення, йдеться саме про закупівлю послуг з перевезення. Та буває, що замовник направляє працівника у відрядження і у такому разі лише компенсує йому витрати на дорогу, проживання, харчування тощо, які працівник поніс, коли перебував у відрядженні. У такому випадку йдеться саме про відшкодування (компенсацію) працівнику понесених витрат згідно з постановою КМУ від 02.02.2011 № 98, а не про придбання замовником конкретних послуг. Тому таке відшкодування витрат не передбачає проведення публічної закупівлі у розумінні Закону та укладання договору про закупівлю замовником.

Такий висновок висловлює Мінекономрозвитку в своєму листі від 31.03.2017 № 3302-06/10639-06.