Сам підписав — сам оскаржив: як замовник повертає переплату за електричну енергію

Аналізуючи судові рішення, ми звернули увагу на появу однієї тенденції. Замовники більше не чекають, поки прокуратура подаватиме позов до суду про визнання недійсними додаткових угод про збільшення вартості електричної енергії. Натомість такі позови подають до електропостачальників самі замовники. Не подумайте тільки, що така ініціатива виходить від самих замовників, такі дії останніх зумовлені проявом інтересу до діяльності замовника з боку правоохоронних органів.

Сьогодні, у матеріалі від Медіаресурсу професійних закупівель, ми Вам покажем одну таку історію, а висновки Ви зробите самі.

Отже, обставини справи наступні. Як Ви вже зрозуміли, замовник уклав з електропостачальником договір постачання електричної енергії. Традиційно, протягом строку дії договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди про збільшення ціни на електричну енергію, в результаті чого її ціна зросла більше ніж на 30 %.

Замовник (КП «Міський водоканал») звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» (далі - ТОВ «Вєк Технолоджі»), в якому просив:

• визнати додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії, укладені між КП «Міський водоканал» та ТОВ «Вєк Технолоджі», недійсними;
• стягнути з ТОВ «Вєк Технолоджі» на користь КП «Міський водоканал» грошові кошти в розмірі 319 173,75 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що спірні додаткові угоди, якими збільшено ціну електричної енергії на понад 30% від початкової ціни товару, визначеної у договорі, укладені з порушенням статті 652 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання їх недійсними та стягнення з позивача безпідставно отриманих за цими угодами грошових коштів у відповідності до частини першої статті 216, статті 1212 ЦК України.

Електропостачальник не змусив себе чекати, він подав зустрічний позов до замовника. В зустрічному позові електропостачальник просив визнати недійсним договір про постачання електричної енергії та застосувати двосторонню реституцію, залишивши КП «Міський водоканал» спожиту електроенергію у розмірі 19 9075 квт*г, а ТОВ «Вєк Технолоджі» сплачені за цю електроенергію грошові кошти в розмірі 937 639,18 грн.

Цікаво, яке рішення приймуть суди, чи не так?

Місцевий господарський суд визнав недійсними додаткові угоди (всі, крім першої, за якої збільшення не перевищувало 10 % від суми договору), укладені між КП «Міський водоканал» та ТОВ «Вєк Технолоджі», стягнув з ТОВ «Вєк Технолоджі» на користь КП «Міський водоканал» грошові кошти в розмірі 306 954,77 грн. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено в повному обсязі. Апеляція підтримала рішення місцевого суду, натомість  постачальник звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Зараз дізнаємося аргументи суддів. 

Предметом касаційного перегляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6, 7 до Договору як таких, що суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку підвищенням ціни на товар, з огляду на що Суд відзначає таке.

Комунальне підприємство стверджувало, що оскаржувані додаткові угоди №№ 2-7 (якими збільшено ціну електричної енергії на понад 30% від початкової ціни товару) до Договору про закупівлі укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару перевищила 10 % граничну межу від ціни, визначеної у Договорі.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, вказали, що за додатковою угодою №2 до Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії не перевищувала 10% від початкової ціни, в той час як наступні додаткові угоди до Договору, якими збільшено ціну за електричну енергію більше ніж на 10% від початкової ціни, визначеної у Договорі, не відповідають вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що підлягають визнанню недійсними. Враховуючи задоволення вимог про визнання додаткових угод №3-7 до Договору недійсними, суди також дійшли висновку, що Товариство набуло спірні кошти безпідставно, а тому має повернути такі позивачу відповідно до положень частини першої статті 216, статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів, оцінюючи наведене вище, відзначає, що укладаючи спірні додаткові угоди та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони спірного Договору про закупівлю, укладаючи Додаткові угоди №№3-7, якими ціну товару було фактично збільшено більш ніж на 30% від ціни, визначеної у Договорі, не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відтак висновки судів попередніх інстанцій щодо укладення спірних додаткових угод №№3-7 з порушенням імперативних положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними, засновані на законі.

Ураховуючи наведене, з огляду на те, що спірні додаткові угоди №№3-7 є недійсними та не породжують правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару, колегія суддів вважає, що господарські суди також дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою основним Договором, та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченими додатковими угодами) на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів та не спростовано скаржником).

У Вас, мабуть виникає питання, як може замовник звернутися до суду про визнання недійсними додаткових угод, які він сам добровільно уклав?  Верховний Суд прокоментував і цю обставину. На думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що поведінка позивача, яка полягала у підписанні оспорюваних додаткових угод, а в подальшому - заперечення їх дійсності, з огляду на встановлення обставин укладення їх з порушенням законодавства у сфері закупівлі, є недобросовісною та суперечливою. Адже підписання додаткових угод за взаємною згодою сторін не спростовує обставин укладення таких з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, що є підставою для визнання їх недійсними.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсним всього договору, то суди були одностайні: електропостачальник, він же позивач за зустрічним позовом не навів, а суд не встановив жодних підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, в той час як зміна судової практики не є підставою для визнання договору недійсним у розумінні статті 215 ЦК України. За відсутності підстав для визнання недійсним Договору, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності цього правочину.

І якщо Вам цікаві мотиви замовника для звернення до суду, то тримайте. У матеріалах цієї справи міститься копія ухвали районного суду, якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів СУ ГУНП в Черкаській області про тимчасовий доступ до речей і документів КП «Міський водоканал», зазначено, що: із матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, встановлено, що вивченням відомостей, опублікованих на сайті ДП «Оператор Ринку» встановлено, що середньозважена ціна на електричну енергію на ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднана енергетична система) України складала: - 24.11.2021 (дата укладання Договору) 3 380,83 грн за МВт/ год. без ПДВ; - 29.11.2021 (дата укладання додаткових угод №1-7) - 3 278,53 грн за МВт/год без ПДВ. Отже, сторони без належних на те підстав змінили (збільшили) ціну за одиницю (1 кВт/год) електричної енергії за Договором, що з урахуванням загальної вартості договору завдало збитків підприємству комунальної форми власності у великих розмірах.

Від нас висновків сьогодні не буде, висновки робіть самі. Як казали у Давньому Римі – sapienti sat,  що означає «для того, хто розуміє, досить і півслова».

Вдалих Вам закупівель!