Щодо закупівлі обладнання бюджетними установами

Ми отримали кілька цікавих кейсів від користувачів і хочемо поділитися ними, щоб ви могли використати ці приклади у своїй роботі.

Що про це відомо?

Варто зазначити, що останнім часом не відбулося змін у законодавстві щодо підходів до придбання комп’ютерної техніки за різними кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ). Відповідні зміни були впроваджені ще у 2020 році. 

Також у 2022 році Державною казначейською службою було надано лист від 07.09.2022 № 15-12-12/12036 "Щодо застосування КЕКВ при придбанні оргтехніки".

Наразі ДКСУ при оплатах приділяє більшу увагу оплаті  за КЕКВ 2210 та КЕКВ 3110, враховуючи різну черговість оплат за різними КЕКВ.

Що нам повідомляє лист ДКСУ

Відповідно до частини п’ятої статті 10 Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

Згідно з цією класифікацією,  видатки поділяються на:

• поточні;
• капітальні.

Пунктом 1.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.06.2012 № 754), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769 (далі – Інструкція) визначено, що капітальні видатки – це видатки, які спрямовуються, зокрема, на:

• придбання основного капіталу (обладнання, предметів довгострокового користування);
• придбання капітальних активів.

Критерії (вартісний та часові показники) капітальних видатків регулюються чинним законодавством.

За категорією 2200 “Використання товарів і послуг” здійснюється оплата:

• поточних видатків;
• оплата послуг;
• придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби.

Придбання, зокрема витратних та інших матеріалів до комп’ютерної техніки та оргтехніки (кабельних коробів-кабелеводів, монтажних та комутаційних панелей, розеток, конекторів-з’єднувачів, накопичувачів інформації, картриджів, тонерів тощо) здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 2210 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар” (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції).

Придбання оргтехніки, комп’ютерної техніки (у тому числі придбання програмного забезпечення, яке передбачене разом з придбанням комп’ютерної техніки) здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 3110 “Придбання обладнання і предметів довгострокового користування” (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Інструкції).

Класифікація основних засобів наведена у пункті 3 розділу II Стандарту 121 та пункті 1 розділу II Методичних рекомендацій, якими, зокрема, визначено, що комп’ютерна техніка і її компоненти (комп’ютери, монітори, периферійне і мережеве обладнання комп’ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект належить до основних засобів) та електронні засоби обробки інформації (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої тощо) обліковуються у групі “машини та обладнання” основних засобів.

Разом з тим звертаємо увагу, що наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2020 № 432 “Про внесення зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 “Основні засоби” було вилучено норму, яка встановлювала вартісні ознаки для визнання активів основними засобами. 

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, облікова політика:

• визначається власником підприємства або уповноваженою особою згідно з установчими документами;
• вартісні ознаки предметів для обліку як малоцінні необоротні матеріальні активи мають бути прописані в розпорядчому документі про облікову політику (п. 7 розділу II Методичних рекомендацій щодо облікової політики).

Зважаючи на вищезазначене, код економічної класифікації видатків визначається не вартістю предметів, а їх економічною суттю та способом відображення в бухгалтерському обліку. 

Що важливо знати

Відповідно до Закону  “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає відповідно до установчих документів облікову політику підприємства. Тому  на підприємстві має бути затверджений розпорядчий документ щодо облікової політики (відповідно до Наказу Мінфіну від 27.06.2013  № 635 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства”). 

Цим документом, наприклад, може бути Наказ про організацію обліку та облікову політику, який визначає, зокрема, вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Також у наказі може бути прописано критерії, за якими актив визнається основним засобом.

Підприємство може встановити, що до основних засобів належить актив з очікуваним терміном корисного використання (експлуатації) понад одного року та вартістю більше певної суми.

Висновок

Головне, що мають усвідомлювати установи державного сектору: ні законодавство, ні Державна казначейська служба не встановлюють жорстких вартісних меж або автоматичних правил щодо застосування КЕКВ 2210 чи 3110. Відповідальність за правильний вибір коду економічної класифікації покладається безпосередньо на установу.