Затримка фінансування: чи дає вона постачальнику право не поставляти товар?

Цей практичний кейс буде цікавий тим замовникам, які на практиці мають проблеми з постачальниками в частині недотримання строків поставки. Як показує практика, подекуди постачальники намагаються мінімізувати ризики для себе, перекладаючи відповідальність на замовника. Наскільки це вдала стратегія – читайте у матеріалі від Медіаресурсу професійних закупівель.

Історія така: за результатами публічної закупівлі між ТОВ «Кобальт Енерджі» (Постачальник) та Замовником укладено Договір (далі – Договір), предметом якого є постачання у 2025 році вугілля кам’яного (товар). Строк поставки товару – до 31.05.2025 року.

Сторони розпочали виконання договору. Відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладної від 29.04.2025 позивач поставив замовнику 6 тон вугілля за Договором на суму 37 872,00 грн. 16.05.2025 замовник оплатив вартість вказаного товару.

Далі сторони Договору вступили у фазу обміну листами.

22.05.2025 ТОВ «Кобальт Енерджі» звернувся до замовника з листом, в якому просив повідомити про наявність чи відсутність фінансування на оплату за Договором для належного планування виконання договірних зобов’язань.

У відповідь на зазначене звернення замовник в листі від 23.05.2025 повідомив, що помісячний розпис асигнувань органами Казначейства встановлений на період липень-вересень поточного року. Тобто фактична можливість здійснення платежів за договором виникне лише з липня 2025 року. У вказаному листі замовник також повідомив про відсутність підстав для оплати у зв`язку з фактичною відсутністю поставки у необхідному обсязі та просив забезпечити належне виконання умов договору, у тому числі дотримання строків поставки відповідно до тендерної документації.

26.05.2025 постачальник направив замовнику лист з проханням погодити продовження термінів поставки товару до 30.09.2025, враховуючи можливість оплати товару і помісячних асигнувань органами Казначейства.

31.05.2025 позивач знову направив відповідачу лист з проханням погодити продовження термінів поставки товару до 30.09.2025. Також відповідачу направлено проєкт додаткової угоди № 1 від 31.05.2025 про продовження терміну поставки.

У відповідь на зазначені звернення замовник вказав про порушення ТОВ «Кобальт Енерджі» умов договору щодо поставки товару згідно поданої заявки та повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку з 26.06.2025 відповідно до п. 11.8. договору.

Постачальник звернувся до суду з позовом до замовника про визнання укладеною додаткової угоди до Договору, укладеного між ТОВ «Кобальт Енерджі» та замовником, у редакції, викладеній в позовній заяві, з покладенням на відповідача судових витрат. В обґрунтування підстав позову позивач вказав на те, що замовник був позбавлений можливості виконувати умови договору щодо оплати вартості товару, що є підставою для внесення змін до договору в частині продовження строків поставки відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Таким чином, простими словами, відбулося наступне: постачальник отримав інформацію від замовника про те, що бюджетні асигнування будуть виділені замовнику пізніше, ніж він, постачальник, очікував отримати оплату за поставлений ним товар. В зв’язку з цим постачальник вирішив товар не постачати, натомість вимагав від замовника продовжити строк поставки з тим, щоб поставку проводити в умовах наявності фінансування у замовника. оскільки замовник від пропозиції відмовився, постачальник подав позов до суду з вимогою змусити замовника укласти додаткову угоду про продовження строку поставки.

Тепер ми дізнаємося позицію судів з цього питання.

Перша та друга інстанції в позові відмовили. Судові рішення аргументовані тим, що позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договір (укладений за результатами публічної закупівлі), усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у п.5 Договору, з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та порядком фінансування закладів освіти, що утримуються за рахунок бюджетних коштів. Тобто позивач, підписавши Договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару.

Проте, постачальник подав касаційну скаргу до Верховного Суду. 

На думку скаржника, «у спірних правовідносинах існують усі умови для внесення змін до Договору, а саме: на момент укладання Договору у Відповідача було наявне фінансове забезпечення для оплати товару; відповідно до ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України, Замовник може здійснювати оплату за Договором лише в межах бюджетних асигнувань, які наразі відсутні, а відтак Відповідач позбавлений можливості здійснювати оплату товару; поставка товару без оплати, позбавить Продавця того, на що він розраховував при укладенні Договору, тобто своєчасне отримання грошових коштів; зміна обставин не залежить від Позивача, оскільки за поставку товару кошти сплачує Відповідач. Неналежне фінансування, яке виникло після укладання Договору є виною останнього, а не ТОВ «Кобальт Енерджі».

Крім того, розірвання Договору буде суперечити суспільним інтересам, оскільки предметом Договору є постачання вугілля у заклади освіти, яке використовується в опалювальний сезон.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач у своїх листах чітко вказував на те, що в останнього відсутня можливість оплати товару, тобто у разі поставки останній не був би оплачений, а відтак твердження судів про те, що чинне бюджетне законодавство передбачає можливість зміни (перерозподілу) бюджетних асигнувань, жодним чином не впливає на спірні правовідносини.

Станом на 23.05.2025, тобто до закінчення строку поставки (31.05.2024 п. 5.1. Договору), замовник був позбавлений можливості виконувати умови Договору у зв`язку з чим порушив істотні умови Договору.»

Позиція Верховного Суду:

Під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. 

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як установили суди попередніх інстанцій, позивач як на підставу для внесення змін до Договору вказує на те, що замовник  станом на 23.05.2025 (відповідно до листа від 23.05.2025) був позбавлений можливості виконувати умови Договору, виходячи з помісячного розпису асигнувань органами Казначейства, та фактичної можливості здійснення платежів за договором лише з липня 2025 року.

На підставі оцінки зазначеного листа, суди вказали на те, що згідно з умовами договору обов`язки з розрахунку виникають після належного виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару. Також відповідачем було вказано про відсутність підстав для оплати у зв`язку з фактичною відсутністю поставки, необхідність забезпечити належне виконання умов договору, у тому числі дотримання строків поставки.

Також враховано те, що в листі від 23.05.2025 відповідачем було повідомлено, що очікувана вартість закупівлі була розрахована в межах коштів, передбачених в кошторисі. Суди вказали, що відповідач законодавчо не позбавлений можливості вирішувати питання щодо перерозподілу коштів, розмір яких відповідатиме сумі фактичної поставки товару.

З аналізу обставин справи, зокрема, листа Голованівського ліцею від 23.05.2025, суди дійшли висновку, що станом на 23.05.2025 підстави для оплати були відсутні, у зв`язку з відсутністю поставки товару.

Тобто, дослідивши зміст листа та особливості договірних відносин між сторонами, суди дійшли висновку, що вказаний лист відповідача (замовника) не може вважатися документальним підтвердженням затримки фінансування витрат відповідача (замовника).

Верховний Суд зауважує, що суди надали оцінку спірному листу саме у розрізі виникнення можливих підстав для внесення змін до договору і з огляду на їх відсутність правильно зазначили про відсутність обставин, які б зумовлювали задоволення позову.

Висновки: кожна сторона повинна сумлінно виконувати свої обов’язки, визначені Договором. Той факт, що замовник (можливо) тимчасово позбавлений фінансування, не повинен впливати на зобов’язання постачальника щодо поставки товару. Позиція і побоювання постачальника нам зрозумілі, проте це його ризики. Замовник провів закупівлю і очікує отримати товар, як це визначено договором. 

Вдалих Вам закупівель!