Коли банківську гарантію доведеться повернути: важливий висновок Верховного Суду

Забезпечення виконання договору про закупівлю – досить дієвий механізм для спонукання контрагента замовник своєчасно та в повній мірі виконувати свої зобов’язання за договором. Разом з тим, договірне забезпечення має обмежену дію і не замінює собою відповідальність за невиконання / неналежне виконання умов договору, що потрібно враховувати замовникам в своїй роботі.

Нагадаємо, що при видачі банківської гарантії у якості забезпечення виконання зобов’язання (договору) фактично беруть участь три суб’єкти: бенефіціар (замовник), принципал (контрагент замовника, переможець торгів) та гарант (банк). 

Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов’язання, незалежне від зобов’язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов’язання виконанням, гарант не вправі.

Простими словами: якщо замовник пред’являє вимогу до банку про сплату суми гарантії, надає підтвердні документи про настання гарантійного випадку (порушення умов гарантії), то банк одразу сплачує суму гарантії, не досліджуючи правомірність вимог замовника. Якщо ж принципал з вимогою бенефіціара не згоден, він вирішує спірні питання з бенефіціаром (замовником), а не з банком.

Сьогодні, у матеріалі від Медіаресурсу професійних закупівель ми розглянемо судову справу, яка стосується питання правомірності стягнення забезпечення виконання договору за банківською гарантією.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (далі – ТОВ «Теплоенергокомплект») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі – ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») про стягнення 2 729 932,80 грн коштів банківської гарантії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», як бенефіціар, безпідставно отримало кошти банківської гарантії у заявленому розмірі за умов не настання гарантійного випадку, у зв`язку з чим ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Теплоенергокомплект» на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні цього позову було відмовлено. За висновками місцевого господарського суду у даному випадку звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про виконання зобов'язань за банківською гарантією від мало місце після спливу терміну дії забезпеченого договору за наявного прострочення виконання договірних зобов'язань принципалом, а тому банківська гарантія у розмірі 2 729 932,80 грн отримана відповідачем правомірно.

Апеляційний господарський суд не погодився із наведеним, рішення суду першої інстанції було скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 729 932,80 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з актами форм КБ-2в та КБ-3 підрядником виконані визначені забезпеченим банківською гарантією договором вроботи у повному обсязі на суму 54 328 184,21 грн, що також зафіксовано сторонами у акті від 16.08.2024 про завершення робіт, разом з цим прострочення виконання підрядником зобов'язань за договором сталося внаслідок обставин, які не залежали від його волі, а саме, у зв'язку із діями/бездіяльністю замовника, що, зокрема, полягали у відмові погоджувати план виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті та зупиняти газорозподільну станцію (далі – ГРС) Кам`янець-Подільський, що було здійснено замовником лише 10.06.2024 та унеможливлювало виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт підрядником у строки визначені договором. За встановленого кошти сплаченої бенефіціару банком-гарантом гарантійного платежу у розмірі 2 729 932,80 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуте за рахунок ТОВ «Теплоенергокомплект» майно, оскільки докази невиконання/неналежного виконання позивачем зобов'язань за забезпеченим банківською гарантією договором, з його вини, відсутні, а гарантійний випадок є таким, що не настав.

Тобто, позивач вважає, що підстав для отримання коштів замовник не мав, оскільки неналежне виконання договору з боку підрядника сталося саме з вини самого замовника. ТОВ «Теплоенергокомплект» стверджувало, що замовник власними діями створив передумови для звернення стягнення на банківську гарантію, безпідставно привласнив її, і після повного виконання договору не повернув, протягом більш ніж двох років неправомірно утримував та користувався коштами у розмірі 2 729 932,80 грн, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, спрямовану на отримання неправомірного збагачення за рахунок позивача.

В цій справі суди детально дослідили листування між сторонами договору та встановили, що дійсно, прострочення виконання робіт за договором було викликане саме діями замовника, який несвоєчасно погоджував запити підрядника на виконання стадій робіт і не забезпечував належних умов для виконання робіт підрядником.

Переглядаючи цю справу, Верховний Суд звертає увагу на наступне:

В постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 щодо цього зазначено, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України.

За висновками суду апеляційної інстанції прострочення виконання підрядником зобов'язань за договором сталося внаслідок обставин, які не залежали від його волі, а саме, у зв'язку із діями/бездіяльністю замовника, що, зокрема, полягали у відмові погоджувати план виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті та у зупиненні ГРС Кам'янець-Подільський, яке було здійснено замовником лише 10.06.2024, що унеможливлювало виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт підрядником у строки визначені договором.

Крім того, ми Вам нагадуємо, що забезпечувальна функція банківської гарантії у договорах про закупівлю припиняється з зв’язку з виконанням контрагентом своїх зобов’язань за договором. Ми вже писали про те, що факт виконання договору є підставою для повернення суми гарантії, якщо така була виплачена. Несвоєчасне виконання зобов’язань – підстава для застосування відповідальності у вигляді неустойки та відшкодування збитків, як це передбачено  договором, а не  підстава для стягнення коштів за гарантією.

Вдалих Вам закупівель!